Безпека туристів

        БЕЗПЕКА ТУРИСТИЧНОЇ ПОДОРОЖІ.

             Відправляючись в туристичну чи екскурсійну поїздку, на відпочинок або оздоровлення, на маршрут вихідного дня або у всесвітню подорож, турист стикається з цілою низкою проблем, які при збігу обставин можуть призвести до негативних наслідків для його здоров’я та майна, погано вплинути на настрій та враження від поїздки.

Перебуваючи в незнайомому середовищі, яке відрізняється від місця постійного проживання, активно відпочиваючи, турист постійно знаходиться під впливом ризикових обставин. Він не знає досконало звичаїв, мови, традицій, побуту, не має імунітету від хвороб, поширених у даній місцевості, не пристосований до проживання та інтенсивних навантажень у гірських районах, в пустелі або на воді.

Серед інших виділяються головні фактори небезпечності:

  • травмо-небезпека,
  • небезпечна дія навколишнього середовища, в тому числі виробничі джерела – шум, вібрація,
  • пожежонебезпека,
  • хімічні, радіоактивні, біологічні, психофізичні, природні,
  • особиста безпека в умовах криміногенного стану,
  • а також специфічні фактори ризику, притаманні особливим видам туризму.

Різні несприятливі для туризму фактори мають неоднакову вірогідність їх настання, неоднакову інтенсивність дії та наслідки.

Закон України “Про туризм” у розділі VIII надає гарантії безпечного перебування туристів на території України і зобов’язує органи влади та суб’єктів туристичної діяльності розробити комплекс заходів з безпеки туристів. Зокрема, в статті 26 сказано: “Місцеві органи державної виконавчої влади в галузі туризму розробляють і організовують виконання регіональних програм забезпечення захисту та безпеки туристів, особливо в місцях туристичної активності.

Суб’єкти туристичної діяльності розробляють конкретні заходи щодо забезпечення безпеки туристів, екскурсантів, які беруть участь у туристичних подорожах, походах, змаганнях, запобігання травматизму та нещасним випадкам і несуть відповідальність за їх виконання”.

В Україні діє міждержавний стандарт (ГОСТ 28681.1-95) “Туристично-екскурсійне обслуговування”, який передбачає порядок проектування туристичних послуг, включаючи розгляд можливих ризиків, які можуть викликати негативні наслідки і спричинити шкоду здоров’ю туриста та його майну.

Згідно із Законом України “Про туризм” із метою забезпечення безпеки туристів суб’єкти туристичної діяльності зобов’язані здійснювати:

  • підготовку безпечних умов для перебування туристів, облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій, місць проведення змагань, забезпечення туристів справним спорядженням та інвентарем;
  • навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм та нещасних випадків, інструктаж із надання першої медичної допомоги, а також інформування про джерела небезпеки, які можуть бути зумовлені характером маршруту та поведінкою самих туристів;
  • контроль за підготовкою туристів до подорожей, походів, змагань, інших туристичних заходів;
  • надання оперативної допомоги туристам, що зазнають лиха, транспортування потерпілих;
  • розробку та реалізацію спеціальних вимог безпеки під час організації та проведення походів з автомобільного, гірського, лижного, велосипедного, водного, мотоциклетного, пішохідного туризму та спелеотуризму.

Найбільш поширеним нещасним випадком серед туристів є травматизм. Ризик отримання травми може виникнути в різноманітних умовах, але найбільша вірогідність події виникає при переміщенні механізмів, предметів і безпосередньо туристів, зі складним рельєфом місцевості, при зсувах, сходженні лавин та інших атмосферних і природних явищ. Важливими у запобіганні травматизму є справне туристичне та спортивне спорядження, одяг, взуття тощо.

З метою запобігання травматизму використовуються захисні облаштування, огородження туристичних стежок і маршрутів, захисне обладнання канатних доріг, гірськолижних трас, підйомників, індивідуальні страхові мотузки, шлеми тощо.

Один з небезпечних етапів подорожі – етап перевезення (проїзд до місця відпочинку та зворотний проїзд, транспортування під час подорожування та інші). Оскільки транспортні засоби є джерелами підвищеної небезпеки, питання безпеки туристів повинні бути центральними у всіх варіантах перевезень.

            Значний вплив на життя і здоров’я туриста має навколишнє середовище. Основними факторами впливу навколишнього середовища є висока або низька температура повітря, вологість і рухомість повітряних мас, опади, перепади тиску, недостатність кисню та ін.

При проектуванні туру необхідно брати до уваги вибір сприятливої пори року, вечірнього чи денного часу, раціонально обрати трасу туристичного маршруту, врахувати погодні умови, забезпечення відповідної екіпіровки, засобів індивідуального захисту, повне і своєчасне інформування туристів про можливу небезпеку та ін.

Важливим фактором, що згубно впливає на здоров’я туристів, є ультрафіолетове випромінювання, підвищений рівень радіоактивності. Можуть мати місце також хімічні фактори, які впливають на організм людини.

Існує також велика загроза інфекційних захворювань, харчових отруєнь та інших біологічних факторів.

В багатьох випадках туристи самі порушують регламентовані правила поведінки і потрапляють в складні ситуації, відстають через неуважність від груп на екскурсіях, відправляються в райони, не рекомендовані для відвідування туристів, беруть участь у ризикових заходах, купаються у заборонених місцях, відвідують сумнівні розважальні заклади та ін.

З метою здійснення практичної роботи по забезпеченню безпеки туристів, наданню їм допомоги і захисту в екстремальних ситуаціях, туристичні підприємства, що спеціалізуються на організації туристичних подорожей з використанням активних форм пересування туристів, створюють пошуково-рятувальні служби або укладають угоди на обслуговування з відповідними службами.

Пошуково-рятувальна служба повинна мати повну взаємодію з органами охорони здоров’я, зв’язку, внутрішніх справ, цивільної авіації, лісового та водного господарства, гідрометеорологічної служби.

Туризм та екскурсії – активний засіб пізнання навколишнього світу, формування кругозору, підвищення рівня знань, естетичних і культурних смаків громадян та гостей України, особливо школярів і студентської молоді.

Вони ознайомлюють з історичними, культурними, природними пам’ятками, тисячолітніми сторінками духовності українського народу.

Водночас екскурсії виховують дбайливе ставлення до загальнонародного надбання: пам’яток історії та культури, природних багатств країни.

Запропоновані туристичні маршрути та екскурсії окрім вивчення історичної спадщини дають неоціненну можливість пізнання новітньої України як високорозвиненої соціальної за своєю суттю держави з конкурентоспроможною економічною й демократичною організацією всіх державних інститутів, країною.

Історико-культурна спадщина належить до найцінніших надбань людства. Вона зосереджує в собі кращі здобутки, є золотим скарбом народу. До нерухомих цінностей належать пам’ятки археології, історії, архітектури та містобудування, монументальної скульптури, до рухомих – скарби музеїв, бібліотек, архівів.

Велику роль у процесі прилучення кожної людини та суспільства в цілому до системи загальнолюдських і етнонаціональних цінностей, колективної історичної пам’яті, соціального досвіду попередніх поколінь відіграють екскурсії.

Розроблені туристично-екскурсійні напрями та маршрути передбачають вивчення першопочаткової державності на прикладі унікальних історико-культурних пам’яток. Вони спрямовані на повернення культурно-історичних і туристично-оздоровчих цінностей України для користування всіх громадян держави, створення Всеукраїнської системи туризму та відпочинку для народу, а відтак і сприяння засобами туризму формуванню, поглибленню та втіленню у життя загально цивілізаційних цінностей: свободи, толерантності, відповідальності, справедливості, поваги, творчості та самореалізації.

Розроблені маршрути допоможуть створити умови для вивчення національної культури та історичної спадщини України, чіткої системи ознайомлення громадян України з історичними, культурними, природними пам’ятками, а також забезпечення гарантованого відпочинку для різних категорій населення.

Саме ознайомлення з неповторним багатовіковим національно-культурним розмаїттям цих територій не тільки сприятиме розширенню знань про окремі етапи та сторінки становлення й розвитку окремих етнографічних груп чи народностей на території України, а й цілком закономірно призведе до створення реального наукового підґрунтя, спрямованого на об’єднання нації. Кожний тематичний напрям має свою структуру, водночас у розробці враховується принцип модульності та комплексності, що дає можливість створення розгалуженої мережі туристичних маршрутів та екскурсій.

У кожному напрямі закладаються основи, що визначають роль, місце і значення тієї чи іншої теми у вітчизняній та світовій історії. Створення туристично-екскурсійних маршрутів проводиться за побудовою траси, способом пересування, за змістом, часом функціонування, за принципом формування групи, тривалістю та за формою організації.

У свою чергу екскурсії класифікуються за тематикою, способом пересування та місцем проведення.

Чисельні туристичні та екскурсійні маршрути (до 1991 р. їх налічувалось в Україні понад 4 тис., а тепер діє біля 1,5 тис.) розраховані на різні категорії туристів: школярів, студентів, науковців, викладачів, членів різноманітних секцій та гуртків, творчих об’єднань, фахівців туристично-екскурсійної галузі.

Моральним обов’язком сучасників перед наступними поколіннями є зобов’язання зберігати свою самобутність, дбати про розвиток культури, охороняти історико-культурну спадщину.

Рекомендовані туристично-екскурсійні напрями дають можливість Україні вийти на широкий інформаційний простір, гідно заявити про себе на міжнародній арені не тільки інформаційно-рекламними засобами, а й конкретними пропозиціями – конкурентоспроможним туристично-екскурсійним продуктом.

Таким чином, розробка та введення в практику діяльності туристичних підприємств і організацій запропонованої системи туристично-екскурсійних маршрутів сприятиме не тільки підвищенню рівня цивілізованості й духовності нашого народу, але й займе вагоме місце у числі пріоритетів України як рівноправного члена світового співтовариства.

ІНСТРУКЦІЯ
З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ЕКСКУРСІЙ, ТУРИСТИЧНИХ ПОХОДІВ,  ЕКСПЕДИЦІЙ,

КУЛЬТПОХОДІВ У ТЕАТР ТА КІНОТЕАТР  ДЛЯ ГРУП ДІТЕЙ

1.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ:

1.1. Для проведення екскурсій обов’язково повинен бути визначений керівник групи (з розрахунку 1 дорослий на 10 дітей), який відповідає, згідно із наказом, за збереження та здоров’я дітей.

1.2. Проводять екскурси, культпоходи тільки у світлу пору доби і за сприятливих погодних умов.

1.3. Перед проведенням екскурсії до лісу, річки, озера, парку її керівник ретельно обстежує ту ділянку лісу, озера, річки, куди будуть вирушати діти, обирає місце, де відсутня небезпека нападу хижаків, отруйних тварин (змій), де немає трясовин.

1.4. У театр та кінотеатр категорично заборонено брати дітям вогнезапальні речовини. У цих закладах заборонено стрибати, бігати, поводитися нетактовно, жувати, лузати насіння, шелестіти папером, їсти.

1.5. Якщо для перевезення дітей до місця екскурси використовують громадський транспорт, посадку здійснюють групами під керівництвом дорослого. При цьому в транспортні засоби входять спочатку діти, а потім — особа, яка управляє ними. У такому самому порядку висаджують дітей з транспортного засобу.

1.6. Для вивчення флори або фауни водоймища необхідно заздалегідь обрати те місце, де його глибина настільки мала, що вбереже від нещасних випадків. Входити у воду дітям заборонено. Для ознайомлення з живими об’єктами водоймища використовують сачки на довгих палках. Користуватися човнами або містками, розміщеними над глибокими місцями водоймищ, категорично заборонено.

1.7. Перед тим, як організовувати екскурсію, потрібно ознайомити дітей з вимогами охорони природи, з місцевими отруйними рослинами, зокрема дурманом, блекотою, вовчим ликом, блідою поганкою та ін., і категорично заборонити куштувати будь-яку рослину із зібраного матеріалу. Необхідно ознайомити учасників екскурсій з місцевими отруйними тваринами (зміями, павукоподібними, членистоногими), переносниками (наприклад, гризунами) або передавачами (кліщами, комахами) інфекційних захворювань.

           ЩОБ НЕ СТАЛОСЯ ОТРУЄННЯ, ПОТРІБНО:

Не їсти і навіть не куштувати дикорослі ягоди, плоди, кореневища, бульби, якщо немає впевненості, що вони їстівні.

  1. Не залишати без нагляду дітей.
  2. Дітям і дорослим не слід тривалий час перебувати біля рослин, що виділяють леткі отруйні речовини (багно болотяне, дурман, ясенець та інші).
  3. Не варто брати до рота будь-яку травинку, листочки, колоски — їх випадково можна зірвати з отруйної речовини.
  4. Після збирання гербарія або лікарських трав слід вимити руки з милом.
  5. На екскурсію діти повинні виходити в міцному взутті та спортивних костюмах, щоб захистити ноги від механічних пошкоджень сучками, хмизом, колючими рослинами, гострим камінням, осколками скла, а також від укусів отруйних тварин (наприклад, змій). Категорично заборонено учням під час екскурсій знімати взуття і ходити босоніж.

6.1. Одяг має бути зручним, легким і просторим, без тугих ременів і шнурівок. Якщо передбачається ночівля, потрібні теплі речі. На випадок дощу слід мати плащ. Навесні й восени доцільно одягати легку куртку з капюшоном, узимку — утеплену куртку. Узимку важливо не одягатися занадто тепло, бо важкий одяг заважає рухатися, а в такому разі людина швидше мерзне. Штани та білизну краще одягати: влітку — бавовняні та лляні (вони інтенсивніше вбирають вологу, яку випаровує тіло), а взимку — вовняні, варто уникати штанів з манжетами на холошах — за манжети потрапляють гіллячки, листя, пісок та ін. Мокрий одяг при першій можливості слід ретельно просушити.

6.2. Спідниці та сукні для лісу менш зручні, за винятком хіба що короткочасних літніх поїздок у приміський ліс.

6.3. Взуття повинно бути міцне, але вже розношене, краще шкіряне. Для мокрої погоди потрібні гумові чоботи (якщо в них потрапить вода, їх витирають зсередини тканиною або сухим сіном). У теплу пору року можна ходити у туристських черевиках, кросівках, кедах. Для багатоденних мандрівок придатні черевики, для одноденних — кросівки, кеди. В останні вкладають устілки, а поверх звичайних шкарпеток натягають шерстяні. Так само роблять узимку, коли взувають черевики або чоботи. На такі шкарпетки можна натягти ще одні, з синтетичного матеріалу, щоб шерсть не протиралася. Відкрите взуття на екскурсіях не бажане, а взуття на високих підборах узагалі непридатне.

6.4. Ранньою весною, пізно восени і взимку зручними можуть виявитись кирзові чоботи. Під час ходіння в густій траві по росі, щоб волога не потрапляла в чоботи, на халяву слід випускати холоші.

6.5. Щоб шкіряне взуття стало м’яким і не пропускало воду, його протирають лляною олією, а підошви — сумішшю олії з парафіном (1 : 1). Мокре взуття швидше висохне, якщо напхати в нього сіна, паперу чи покласти всередину тепле каміння.

6.6. При ходінні серед мокрих кущів, підліску доцільно одягати фартух з поліетиленової плівки (взагалі, плівку варто завжди мати з собою, бо вона захистить від дощу і від холоду).

Не можна дітям пити під час екскурсій воду з відкритих водоймищ, тому кожному з них слід заздалегідь запропонувати взяти з дому питну воду у фляжці або пляшці.

  1. Вирушаючи на екскурсію з дітьми, керівник повинен мати похідну аптечку першої допомоги.
  2. На екскурсію (похід) слід брати найнеобхідніші речі, тому що надмірна маса рюкзака призведе до передчасної втоми, до незадоволення мандрівкою. Залежно від тривалості походу найнеобхіднішими речами можуть бути; мило, одеколон, рушник, посуд для води та приготування їжі, ліхтарик, шнур, голка з ниткою, аптечка. Медикаменти найкраще тримати в поліетиленовому мішечку. Керівник туристичного походу чи екскурсії до лісу, річки озера бере зі собою ніж та сокиру, що повинні зберігатися у чохлах. Учні не повинні брати зі собою гострих чи ріжучих предметів, що небезпечні під час проведення екскурсії чи походу.
  3. Територію заповідника, заповідно-мисливського господарства, заказника, резервату, національного парку відвідують, дотримуючи встановлених правил, тому перед відвідуванням такої території необхідно повідомити адміністрацію, отримати від неї дозвіл, ознайомитися з правилами.

     2.ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ  ПРОВЕДЕННЯ ЕКСКУРСІЇ, ПОХОДУ:    

2.1. Перед початком екскурсії керівник групи зобов’язаний провести бесіду з дітьми, ознайомити їх з правилами поведінки і техніки безпеки під час екскурсії, дороги до об’єкта екскурсії (музею, театру, кінотеатру) і дороги після відвідування приміщення, де проходив захід.

2.2. На початку екскурсії необхідно зробити перекличку дітей групи і відмітити присутніх. Для керівництва кожною групою дітей призначається дорослий. Другу перекличку проводять після прибуття на місце екскурсії, третю — перед відправленням у зворотний шлях, четверту — після повернення з екскурсії.

3.ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ЕКСКУРСІЇ, ПОХОДУ:

3.1. Керівник групи під час екскурсії повинен забезпечити дисципліну серед дітей та дотримання Правил дорожнього руху (під час руху вулицею або під час проїзду в міському транспорті).

3.2. Під час руху дітей до театру, музею і т. ін. слід стежити; щоб вони йшли компактною групою, не розтягувалися і не відходили вбік.

3.3. Під час руху до об’єкта екскурсії та під час самої екскурсії діти повинні уважно дивитися під ноги, щоб не впасти, та беззаперечно виконувати всі розпорядження керівника групи.

3.4. Організовані групи дітей крокують тільки тротуарами та пішохідними доріжками, а за їх відсутності — краєм проїжджої частини дороги назустріч руху транспортних засобів і тільки у світлу пору доби.

3.5. При переході дороги необхідно зупинити групу, пересвідчитись у відсутності небезпеки і потім найкоротшим шляхом перевести дітей.

3.6. Під час екскурсії (походу) можна проводити спостереження, робити малюнки, фотографувати, записувати на плівку голоси птахів. Заборонено рвати квіти, ламати гілки, виловлювати птахів, руйнувати їхні гнізда, нори, лігвища. Під час мандрівки не слід залишати сміття, на пунктах відпочинку для цього є відведені місця.

3.7. Руки в дітей мають бути вільними, для цього блокнот (для замалюзання чи записів) і простий олівець утримуються на мотузці.

3.8. Найбільш цікаве, несподіване бачить у лісі той, хто ходить тихо, не шумить, не галасує.

4.ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ ЕКСКУРСІЇ ЧИ ПОХОДУ

4.1. Після завершення вистави, фільму, екскурсій у музеї виходити із приміщення необхідно у зазначених місцях, спокійно без криків і штовханини.

4.2. Після завершення екскурсії керівник групи повинен привести дітей на те місце, звідки починалася екскурсія, пересвідчитись у наявності всіх дітей, нагадати правила дорожнього руху, відпустити їх додому і доповісти керівнику установи про завершення екскурсії.

5.ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЯХ

5.1. У випадку аварійної ситуації дітей терміново виводять у безпечне місце, а потерпілому надають першу долікарську допомогу.

5.2. Якщо потерпілий перебуває у важкому стані, то необхідно викликати спеціалізовану швидку медичну допомогу за телефоном — 103.