Мисливство та риболовля

 

Пристрасть людини до полювання та рибалки народилася ще задовго до того, як людина стала жити в будинках і носити одяг. Були часи, коли полювання та риболовля були основним джерелом харчування, а сьогодні вони перетворилися в хобі та захоплення.

Сьогодні в  Галичі та Галицькому районі  налічується велика кількість рибалок та мисливців. Звичайно ж існують клуби та товариства любителів полювання чи риболовлі, ну а снасті, вудилища, мисливські рушниці та велика кількість аксесуарів необхідних для полювання чи риболовлі  продаються в спеціалізованих магазинах.

Галицький, Рибне Господарство, ДП

(03438) 4-26-80

Галицький район
м. Бурштин
вул. Л. Українки, 1

Кукільницький Рибгосп

(03431) 7-22-25

Галицький район
с. Кукільники
Галицька

 

                Бурштинське водосховище

Буршти́нське Водосхо́вище – водосховище створене  на річці Гнила Липа (притока Дністра). Знаходиться у Галицькому  р-ні Івано-Фр. обл. Створ. 1965 для забезпечення потреб Бурштинської  ДРЕС (нині Бурштинська теплова електростанція). Довжина  понад 7,5 км, ширина бл. 2,5 км, пл. понад 2 тис. га. Пересічна глиб. 3,5 м, макс. – 8 м. Об’єм води 50 млн м3. Пн. та зх. береги пологі, сх. – круті, поширені абразійні процеси. Пересічна мінералізація води до 500 мг/л, кількість розчинного кисню 2–7,2 мг/л. Пересічна каламутність води до 500 мг/л. Т-ра води у липні від +22 до +24 °С. Замерзає частково у січні–лютому, скресає у березні. Коливання рівня води до 1 м. Серед водяної рослинності Бурштинського  водосховища – водяний хвощ, водяна папороть, стрілолист, куга озерна, очерет, розвиваються зелені водорості та фітопланктон. Водяться товстолобик, карась, щука, лящ, білий амур, окунь; у прибережних зарослях – дика качка, сірий журавель, ондатра. Воду  водосховища  використовують для технічних та побутових цілей водопостачання, охолодження турбін Бурштинської  ТЕС, рибництва; лівий берег водосховища – місце відпочинку. Для поліпшення гідрологічного  режиму  Бурштинського  водосхрвища  проводиться очищення стічних вод, закріплення берегів. Бурштинське море має свій день і навіть час народження. Перекриття Гнилої Липи відбулося 17 жовтня 1964 року о другій годині дня. Впродовж наступних півроку вода поволі заповнювала котлован. Паралельно тривало будівництво станції, перший енергоблок котрої запрацював у квітні 1965-го. Загалом до кінця 1969 року на ТЕС ввели у дію всі 12 блоків.
У Бурштинському морі накопичено майже 50 мільйонів кубометрів води. Середня глибина водойми – 4 метри, найбільша – десять. З кінця 1960-х на поглибленні дна (води Гнилої Липи наносять багато мулу) працює спеціальний земснаряд. Коливання води складає в межах одного метра. Рівень водосховища можна регулювати за допомогою шлюзу. Під час повені 2008 року тут навмисне затримували воду.
Після заповнення водосховища на мілководді поблизу ТЕС утворилися коса та мальовничий острівець. Його дбайливо укріпили камінням, проте підводні течії не так давно підмили основу, і він пішов під воду. Щорічно ТЕС споживає понад два мільйони «кубиків» води, які відвідним каналом повертаються назад у водосховище. Вода зі станції виходить дещо вищої температури (на 8-12 градусів), аніж потрапляє у неї. Тож навіть узимку водосховище замерзає лише частково.
У водосховищі не рекомендовано купатися, але це прийнятне місце для рибалки. Вода постійно тепла, у ній водиться риба: короп, лящ, сом канальний, карась срібний, амазонський буфало, верховодка, судак та окунь. У теплій воді швидше «нагулює» вагу риба. Відвідний канал приваблює рибалок, хоча за правилами аматорського спортивного рибальства лов водних живих ресурсів у каналах теплоенергоцентралей, відвідних та скидних каналах електростанцій заборонений.
Після того, як «море» остаточно увійшло в береги (технологічна обкатка водойми тривала десять років), розведення рибних ресурсів у Бурштині поставили на наукову основу. У найкращі часи тут щодоби виловлювали 1,5–2 тонни риби. З-поміж іншого, в арсеналі рибалок налічувалося десять катерів.
На виході з каналу, де вода тепліша, встановили плавучі садки. На початку 1970-х у водосховище випустили товстолобика, якого привезли з Молдови, Харкова та Запоріжжя. Окрім іншого, риба мала завадити цвітінню водойми, яке стало особливо дошкульним на початку 1980-х. Водорослі забивали агрегати ТЕС, що призводило до перевитрат палива…
В 1975 році водосховищем став курсувати «круїзний лайнер» – невеличкий теплохід «Галичанин». Його доправили у селище трьома залізничними платформами аж з Росії, де судно під назвою «Байкал» ходило по Волзі та Сурі. Біля рятувальної станції спорудили спеціальний причал. Кілька разів на день «Галичанин» курсував між Бурштином, Коростовичами та дачними ділянками, що розкинулися понад водосховищем. Тут, до речі, розташований й так званий 13-й енергоблок, відпочинковий комплекс ТЕС.
На жаль, останнім часом навігацію у Бурштині не відкривають, а теплохід перебуває у напівзатопленому стані…  Приміщення колишньої рятувальної станції нині орендує Івано-Франківська федерація веслування та СК «Альбатрос».
«Бурштинське водосховище традиційно слугувало для зимової підготовки веслувальників, – розповідає президент федерації, відомий меценат і фінансист Віктор Вінтоняк. – В радянські часи сюди регулярно навідувалися спортсмени з Прибалтики, Білорусі… Той, хто не має можливості тренуватися на воді взимку, не може розраховувати на добрі результати під час змагального сезону. Так що нам, можна сказати, пощастило. Звичайно, тут не ідеальні умови – на каналі присутня течія, заважають рибалки, та все ж вода ніколи не замерзає, і це головне».
Франківські веслувальники планують залучити кошти для облаштування тренувальної бази, яка могла б відповідати рівню національної команди. На «основу» не розраховують (перші номери збірної взимку готуються в Італії та Португалії), а от на найближчий резерв – так. Хоча є певні труднощі. Земля, на якій знаходиться будівля станції, відрізана від «великої землі» каналом. Тут немає ані води, ані каналізації. І все ж веслувальники сподіваються вдихнути у неї нове життя.
Бурштинська водойма цікава не тільки веслувальникам. Вона приваблює також аматорів віндсерфінгу (катання на дошці під парусом – прим. ред.). «Приїздять, просяться до нас зі своїм майном, – каже Віктор Вінтоняк. – Когось приймаємо, іншим змушені відмовляти: самим місця для збереження човнів не вистачає». Президент обласної федерації веслування розповідає, що на Івано-Франківщині є ентузіасти, котрі бажали б розвивати й вітрильний спорт. Крім того, у Бурштині регулярно проходять всеукраїнські змагання з плавання на відкритій воді…
Над лівим берегом Бурштинського водосховища більш ніж на сто метрів здіймається унікальний заповідний об’єкт – Касова гора (абсолютна висота – 340 метрів). Як оповідають легенди, в лабіринтах карстових печер, якими вона густо помережена, зберігав золото та коштовності князь Данило Галицький (а, може, хтось інший). Одного дня вхід до печер завалило і скарби назавжди залишилися в середині. Звідси й назва…
На унікальну рослинність Касової гори дослідники звернули увагу ще на початку ХХ століття. Деякі з видів, що тут проростають, в Україні можна зустріти лише у всесвітньовідомому заповіднику Асканія-Нова. Та лише в 1975 році Касову гору визнали пам’яткою природи загальнодержавного значення. Нині вона, суттєво розширивши свою площу, входить до структури Галицького національного природного парку. До Касової веде облаштована двокілометрова еко-стежка, що увінчується оглядовим майданчиком.
Окрім споглядання мальовничого довкілля, цікавим може бути орнітологічний туризм.  На водосховищі можна побачити чимало водоплавних птахів, серед них — сірі чаплі. Завдяки тому, що Бурштинське водосховище не замерзає, тут зимує майже 3,5 тисячі птахів понад сорока видів, а під час міґрацій скупчується до 20 тисяч пернатих (85 видів). Багато з них занесені до охоронних переліків Червоної книги України.
Ось таким багатогранним є Бурштинське море.      

РИБОЛОВЛЯ НА РІЧКАХ ГАЛИЦЬКОГО РАЙОНУ

                      Дністер

          Дністер – друга за величиною ріка України, витік якої розташований у Львівській області. Дністер протікає також на території Молдови і впадає в Чорне море.

Дністер являє собою одну з найбільших українських річок. У всі часи по обох берегах Дністра кипіло життя. Дністер свого часу мав кілька імен, його називали і Донастріс, і Тірас. Мандрівники в різні часи відзначали Дністер як могутню річку, з якою пов’язані різні події.Варто зазначити, що Дністер також є однією з найважливіших водних артерій в Європі. На берега Дністра в давні часи жили і розвивалися різні народи, племена, так несхожі один на одного в плані традицій і звичаїв.Річка ця бере початок в Карпатах на висоті 900 метрів, а впадає в Дністровський лиман. Загальна протяжність Дністра дорівнює 1352 метри, а площа басейну складає 72.1 тисячі квадратних кілометрів.Зазначимо, що у верхів’ях Дністра є швидкою гірською річкою і протікає в глибокій і досить вузькій долині. Тут протягом може бігти зі швидкістю 2-2.5 метра в секунду. Саме на цьому відрізку в Дністер впадає безліч приток, з яких найбільшим є річка Стрий.

Перебіг Дністра стає більш мирним і спокійним нижче Галича, проте, долина там така ж глибока і вузька.

Особливим заняттям, яке може зацікавити практично будь-якого, незалежно від уподобань, може стати рибалка на Дністрі. Вся справа в тому, що в водах Дністра водиться багато різної риби. Води річки Дністер багаті такими видами риб, як харіус і форель, осетр і севрюга. Що стосується верхньої течії, то там можна зловити форель, білоглазка, плотву, щуку, ляща, сазана, головня, окуня, йоржа, лина, карася, вирозуба, і багато інших видів риби. Також тут можна зловити і інші види риби, однак, вони більш рідкісні – бичок, чопик, судак, сом, язь і стерлядь.В середній течії Дністра можна зловити піскарів, вусанів, сомів, бичків, чопиков, головнів і підустів. У рідкісних випадках тут модно зловити червоноперку, судака, плітку, миня.Уклейка, плотва, тарань, рибець, сазан, карась, лящ, сом, окунь, судак, жерех – це найбільш поширені види для риболовлі в нижній течії Дністра. Однак найкраще для риболовлі на Дністрі підійдуть пониззя річки, в тому числі і дельта – улов там найбільш продуктивний, а сам процес риболовлі більш цікавий і жвавий.         

Рибалки-професіонали стежать за відкриттям сезону і не впускають можливості відпочити на просторах українських Карпат. Постійні мешканці Дністра: лящі і соми, сазани і язи, гольяни і краснопірка.

Крім того, туристи просто обожнюють сплави по річці Дністер, як туристичні, так і спортивні, адже з води відкриваються приголомшливі види на околиці.

            

 Лімниця

 

      Лімниця протікає по території Івано-Франківської області. Пік повноводності річки припадає на весну і літо. До речі, в цей час на річці стартує рибальський сезон; можна спробувати зловити форель та інші види  риб. Річка Лімниця бере початок із джерел за 1,5 км на північний схід від гори Велика Кепута на висоті близько 1370 м і впадає в р. Дністер.За довжиною – це найбільша притока Дністра – 122 км, басейн її розташований в центральній частині Українських Карпат і на Прикарпатській височині.У верхів’ї (до с. Ясень) річка має характер гірського потоку, що протікає у вузькій V подібній долині, з випуклими, крутими обривистими схилами, що дуже порізані річковими потоками. Основні притоки – р. Мимода, Турава, Черлен, Чечва, Бережниця.

        Лімниця вважається однією з найчистіших річок Європи, оскільки деякі її витоки «пробігають» на вершинах гір і в важкодоступних місцях, захищених від забруднень і впливу людського фактору.

Лімниця– гірська, чиста й надзвичайно гарна річка, що впадає в Дністер біля села Шевченкового  поблизу Галича, де зберігся храм святого Пантелеймона, побудований у ХІІ столітті.  В Галичі та його околицях збереглося багато  історичних  пам’яток.

Коли гуляєш біля річок, важливо обрати правильний берег. У випадку Лімниці це, безперечно, лівий, адже на правому над річкою дорога є далеко не скрізь – подекуди доводиться або залізати у воду, або лізти на гору. Але річка того варта.

ЛУКВА

 

Луква— річка в Україні, яка  протікає в межах   Богородчанського,   Калуського  та  Галицького  районів Івано-Франківської області. Права притока Дністра.

Луква бере початок у передгір’ї Карпат, на південь від села Луквиці, на висоті 700 м над р. м. Тече на північний схід у межиріччі Лімниці та Бистриці Солотвинської і Бистриці паралельно до цих річок. Впадає у Дністер на північно-західній околиці міста Галича, на 1118 км від гирла на висоті 218 м.

Притоки: Мальгівський, Рудовець, Сажівка (ліві); Корний, Луквиця (праві).

Річка Луква характеризується нерівномірним стоком протягом усього року, про що свідчить велика кількість паводків упродовж року. Вони спричинені як таненням снігу в горах, так і випаданням інтенсивних дощів. Живлення річок Галицького району, що є правими притоками Дністра, змішане: навесні основним джерелом стоку є талі снігові води, з травня по листопад вони мають дощове живлення, після чого домінуючу роль мають ґрунтові води. Зокрема, норма стоку річки Луква становить 141,6 млн м³. Власний стік річки не зарегульований. Ставків та водойм, що регулюють місцевий стік немає. Річкам Лукві та Лімниці властивий паводковий період з лютого чи березня по червень — липень, коли проходить понад дві третини річкового стоку, що утворюється від танення снігів та липневих опадів. У решту частину року часто проходять паводки, викликані дощами; в зимовий період року часто спостерігається сніго-дощові паводки.

На початку XII ст. на високому крутому березі Лукви на місці сучасного Крилоса існувало місто Галич, що вперше згадується в літописних джерелах за 1113 р. Він був добре укріплений — зі сходу, півночі та заходу природними перешкодами служили долини річок, а з півдня — серія насипних валів, розділених ровами. У 1144 р. Галич стає центром однойменного князівства, а з 1199 р. — об’єднаного Галицько-Волинського. У 1241 р. місто було зруйноване ордами хана Батия, а з 1349 р. Галичина перебувала у складі Польщі. Слава колишньої столиці поступово минула, і місто перемістилося в гирло Лукви на берег Дністра. Там відбудували новий Галич, а Крилосу від колишньої княжої столиці дісталися її руїни. З численних культових споруд княжого міста найвідомішим був Успенський собор (1157 р.). На його фундаменті в 1500 р. була побудована Василівська каплиця, а матеріали зі зруйнованого собору використовувалися для будівництва однойменної Успенської церкви (початок XVI ст.). У 1676 р. вона була знищена турецько-татарським військом і відновлена через чверть століття, а потім чотири рази капітально реконструювалася. У 1959 р. на місці передбачуваного поховання князя Ярослава Осмомисла (1153—1187 рр.), який правив Галицьким князівством у період його найвищого розквіту, встановлена меморіальна плита. А нове тисячоліття ознаменувалося в Крилосі будівництвом по сусідству з похмурими середньовічними культовими спорудами на рідкість легкої і життєствердною дерев’яної церкви (2001 р.).

Саме архітектурні пам’ятки Давнього Галича, які розташовані на території Національного Заповідника «Давній Галич», є основними об’єктами туризму в долині Лукви.

ГНИЛА ЛИПА

Річка Гнила Липа бере початок на схід від села Липівців, біля підніжжя Високої Гори, що у пагористому пасмі Гологори. Тече спочатку (упродовж кількох кілометрів) на захід, згодом повертає на південь, а неподалік від гирла — дещо на південний схід. Впадає у Дністер на схід від міста Галича і на південь від села Тустань.

Ріка  Гнила Липа  в руслі є вільноплинною. Річка тече у невеличкому каньйоні, висота берегів близько 3 метрів над рівнем води. Глибина русла –близько 1,5 метрів. Ділянка з обох боків оточена  сільгоспугіддями (рілля),

Водність річки досить висока. У ріці, за словами місцевих рибалок, досить багатій на рибу, живуть типові для місцевості види – щупак, плітка, окунь, йорж та ін. Серед  них і  головень,  який сьогодні трапляється відносно рідко.