Історія в музеях

Історія – це не тільки минуле, але й сучасне, яке окреслюється багатьма аспектами.

Музеї (грецьке “museion” – святилище, храм , від “musa” – муза) – науково-дослідницькі і науково-освітянські заклади, які збирають, вивчають, збері­гають і популяризують пам’ятки природничої історії, матеріальної й духовної куль­ту­ри – першоджерел , знань про розвиток природи і суспільства. Музеї зосереджують у своїх фондах головним чином предмети речові й художні, в тому числі твори мистецтва, разом з тим в музеях зберігаються і письмові джерела (рукописні матеріали, друковані документи, книги, від інкунабул до видань останнього часу, що мають історичну цінність).

Функції сучасного музею надзвичайно складні, зважаючи на рі­зноманітність форм їх діяльності. І хоча найголовніша функція му­зею – збирання, вивчення і експонування пам’яток історії, культури, мистецтва, основним різновидом їх діяльності стає і дозвіллєва, особливо екскурсійна.

Ще донедавна культивувались традиційні форми експонування (скляні вітрини, одноманітні відомості про автора та його твір), а детальнішу інформацію можна було отримати на екскурсії. Сьогод­ні ж культурно-просвітня діяльність музеїв зазнала суттєвих змін: освітня та виховна функції реалізуються в освітніх програмах, куль­турно-мистецьких акціях, співпраці з навчальними закладами; роз­важальна функція виявляється у активній участі особистості у твор­чих майстернях, клубах, вечорах відпочинку, концертах, у створенні на території музеїв комерційних структур – ресторанів, барів, торго­вельних кіосків. Поступово музеї стають складовою індустрії роз­ваг.

Музеї намагаються організувати свою роботу так, щоб відвіду­вач міг ознайомитися з будь-якою експозицією, самостійно, не очі­куючи екскурсій. Є декілька способів  надання інформації: етикетаж, путівники та брошури з конкретних експозицій, магнітофонні записи, відео матеріали. Друковані матеріали, записи та відео документи не переван­тажують відвідувача зайвою інформацією; виготовлення копій, му­ляжів на етнографічних та природознавчих виставках дозволяють бути не пасивними, а активними відвідувачами музею, поповнювати свої враження тактильними засобами.

Неабияку роль в музейних установах почали відігравати музей­ні наглядачі, які не просто стежать за порядком, а можуть кваліфі­ковано відповідати на запитання про виставку, експозицію, окремий музейний експонат, вони є посередниками між відвідувачами та на­уковими працівниками.

Пріоритетними в музейній діяльності є освітні програми для пі­длітків. Організація дозвілля в музеях активізується під час шкіль­них канікул: музеї, художні галереї, виставкові центри проводять творчі акції, концерти, лекції, кіновечори, організовують пересувні виставки, ігрові конкурси та змагання. їх мета полягає в культурно­му розвитку дитини, поглибленні знань про історію своєї країни, її мистецтво, літературу, народну творчість на основі першоджерел, а не підручників. Тому музеї тісно співпрацюють з навчальними за­кладами, а підлітки регулярно відвідують музейні зали відповідно до тих тем, що вивчаються в школі.

Найкращою формою дозвілля у музеї була і залишається музей­на екскурсія. Відповідно до сучасних уявлень, “екскурсія являє со­бою колективний огляд музею, визначного місця, виставки, об’єкта природи і т. д. за певним маршрутом під керівництвом екскурсовода з пізнавальною, освітньою, науковою та виховною метою, а також служить для задоволення естетичних потреб під час вільного про­водження часу”.

Таким чином, екскурсії властива низка характерних ознак, го­ловною з яких є пріоритетність зорового сприйняття, супроводжу­ваного необхідним словесним коментарем.

Музей дозволяє людині шляхом власних душевних зусиль, подолання власних і зовнішніх стереотипів, внутрішніх бар’єрів сформувати цілісне сприйняття минулого і теперішнього часу.

Таким чином, сутність поняття музей  – обумовлена ​​необхідністю збереження історичної, культурної, природної, громадської спадщини для нащадків і демонстрація вже накопиченої спадщини сучасникам.